Публікуємо гастромаршрут з Печерська на Поділ від дослідниці історії Києва Стаськи Дніпрової з розповідями про популярні у столиці страви та питво.
Стаська Дніпрова (Анастасія Отдельонова)
«Радикальна киянка». Народилася на Печерську, 25 років жила на Лівому, любить усе місто без обмежень (включно з Дніпром).
Екскурсія смаками Києва:
На Липки за кавою та мінералкою
За давньою київською традицією почнемо з кави. Дивуєшся? Так, кавова культура не належить одному Львову.
Кавова культура Києва
Найперша кавова хвиля захлинула Київ ще після Чигиринської війни разом з іноземними офіцерами, а після — магістратськими службовцями, які отримували каву як натуральну (продуктову) доплату.
Вже у XIX столітті кава вийшла з помешкань високопоставлених міщан у кав’ярні. Здебільшого вони базувалися навколо Хрещатика — від Липок до Латинського кварталу (вул. Фундуклеївська, яка зараз Хмельницького, Володимирська). У Києві на той час існувало багато кав’ярень — кондитерська «Семанді» на Хрещатику, де до філіжанки подавали газету; «Варшавська», де можна було зіграти в шахи з кубинським шахістом Капабланкою; «Жорж» з виточеними порцеляновими філіжанками та надсмачними тортами на розі Прорізної.
Та ми розповімо про найпопулярнішу — «мережеву» кав’ярню «Франсуа». Закладів було 3, і вони знаходилися на розі Володимирської/Фундуклеївської (нині Хмельницького), просто на Фундуклеївській, 4 (вважай, на Хрещатику) і на Думській (Майдан). До кави подавали морозиво або Київське Сухе Варення (цукати, чи то пак) — про нього розкажемо далі.
До речі, про Майдан. За століття тут базувалася вже інша кав’ярня — легендарна «Труба», де можна було випити не менш легендарну «подвійну половинку» — зараз ми називаємо це допіо або лунго. Коштувало це тоді 28 копійок. Сьогодні нам по дорозі скуштувати подвійну половинку у підземній кав’ярні біля готелю «Салют» на Арсенальній — та вже трохи дорожче, за 38 грн.
Київські мінводи
Якщо ж піднятися дещо вище, до Маріїнки, — і максимально включити уяву — можна уявити тут київські мінеральні води. Так, ще у середині XIX століття у місті заснували перше акціонерне товариство мінеральних вод. З часом воно мігрувало дещо нижче, в район Європейської площі, а ще пізніше перейшло у власність міста під новим брендом — «Київський міський заклад штучних мінеральних вод».
На жаль, з часом імпортне «Боржомі» перетягло на себе всю увагу, і штучні мінеральні води стали малоцікавими. Втім, приємно пам’ятати, що колись, гуляючи парком, можна було втамувати спрагу пляшечкою «зельтерської, віші, содової, лимонад-газе, фруктової, чи лікувальної», чи навіть «газованим молоком».. А ще була — увага! — опція доставки додому.
Читай також: «ТОП 5 романів про міста України»
Хрещатик та околиці: кава (знову) та перепічка
Як ми згадували вище, раніше у центрі Хрещатика у «Трубі» можна було випити подвійну половинку. На не тільки. Мережева кав’ярня «Франсуа» знаходилася на сучасній Хмельницького, 4. Вже 43 роки поспіль рівно навпроти знаходиться найстаріший легендарніший київський фастфуд — «Київська перепічка».
Київський стрітфуд
«Перепічка» з’явилася на Хмельницького, 3 ще у лютому 1981 року. Більш ніж 40 років тут перед маленьким віконечком щодня вишукується черга з киян та туристів, які хочуть скуштувати легендарну сосиску у тісті. У чому секрет? Працівники «Перепічки» кажуть, що у майстерності та любові. Сьогодні ти можеш натрапити на «перепічки» в інших районах, але автентична тільки одна — біля Театральної.
@misha_katsurin Скільки разів куштували найстаріший стріт-фуд Києва?) #їжакиєва #перепічка #кацурін
♬ оригінальний звук – Міша Кацурін
Київська котлетка
Після перепічки одним оком зазирнемо на Бесарабку, найстаріший та найдорожчий київський ринок, та перейдемо на інший бік — полірнути перепічку ще однією легендарною стравою, котлеткою по-київськи. Її прообразом була французька котлета «де-воляй», та кияни завжди готові внести власні корективи у закордонні рецепти. Відтак, у де-воляй всередині вершково-грибний соус, а у нас — топлене вершкове масло із зеленню.
У світі наша Chicken Kyiv стала знаною завдяки киянам-емігрантам. Так, один з таких киян ще у 1930-ті частував нею своїх гостей ресторану «Яр» у Чикаго. А у 1946 наша котлета потрапила до The New York Times.
Сьогодні котлету по-київськи можна скуштувати багато де. Нам подорозі замовити її в однойменному закладі на Бесарабці — обирай чи автентичну, чи новітню. Наприклад, з беконом та дор-блю.
Наша наступна зупинка — десерт на Золотих воротах.
Десертні Золоті: ті самі булочки й не тільки
На Золотих нас зустріне кіт Пантюша із запрошенням відвідати остерію «Пантагрюель», та після котлетки та перепічки ми туди не підемо. Підемо знайомитися з найдавнішою пекарнею міста — «Ярославою».
Київські булочки
Харківський «Буфет»? Пфф, у Києві є власна тисяча смаків дитинства — від пиріжка з капустою до какао з плівочкою. Ярославу заснували ще у 1946 — і, здається, з того часу там нічого не змінилося (хіба що пані-продавчиня, та це не точно). Наш рекомендасьон тут — булка з корицею, київський аналог сінабона. До речі, котлету по-київськи тут також можна скуштувати. А ще — перепочити у псевдолицарських інтер’єрах.
Якщо трохи повернутися назад до метро, ми натрапимо на крамничку «Народний Дім Україна», де можна знайти вищезгадане Київське сухе варення. Та про нього — згодом (адже вигадали його на Подолі). Туди й рушаємо.
Креативна кухня Подолу: сухе варення та цибулеві котлети
Сподіваємося, тобі вдалося завчасно придбати сухе варення, щоб куштувати його під історію. А якщо на Ярвалу його не виявилося, спробуй пошукати у «Сільпо» у «Лавці традицій».
Київське сухе варення
Отже, кінець XVIII століття, Контрактова. Швейцарский кондитер на ім’я Бальї послизується на бруківці, ламає ногу і їде відновлювати сили на дачу свого друга-військового, у Київську Швейцарію (нині — Куренівка). Там він підглядає за нашими ґадзинями, які варять бросквину (нектарин), морельку (мілка абрикоса) та лимонку (жовта десертна груша):
— А що це ви робите?
— Що-що, так сухе варення ж! Ну, цукати…
За іншою версією, це наші дівчата-кондитери вчилися у Б, як-то доньки Балабуха. До речі, саме кондитерська родина Балабухів стала найбільшим постачальником сухого варення. Зрештою, сухе варення стало делікатесом, яке захопило весь континент від Швейцарії до Китаю. А кияни на ознаку великої любові вигадали для цукатів ще одну ласкаву назву — «балабушки».
Сьогодні сухе варення можна купити в магазині, а взагалі воно є у будь-якої тітоньки-киянки. Якщо у твоєму під’їзді раптом солодко запахло варенням — знай, це панянка-сусідка робить КСВ.
Якщо захочеш продовжити маршрут Подолом-Куренівою, зазирни на Кирилівську і на власні очі побач першу в Києві броварню — пивзавод Ріхерта. На жаль, сьогодні пиво там вже не виробляється, та ти можеш отримати його у подарунок від нас.
Сюрприз: святкуй день Києва з MAUDAU
З 24 по 26 травня замовляй на MAUDAU будь-що на суму від 1500 грн з кур’єрською доставкою по Києву та у подарунок отримуй ексклюзивне живе пиво від нашого маркету. Поспішай!
А поки повертаймося до маршруту.
Київський торт
Звісно ж, ми не можемо не згадати легендарний Київський торт, який створили на іншому боці синьої гілки, куди поки дістатися ще той квест — на Деміївці. Раптом ти не знав, кондитерська фабрика там існує ще з кінця XIX століття. Тоді вона називалася «Деміївська парова фабрика шоколаду і цукерок».
Так ось, торт. За легендою, він виник як помилка — білкову масу забули сховати до холодильника. Наступного ранку начальник бісквітного цеху Костянтин Петренко разом з молодим кондитером Надією Чорногор вирішили приховати помилку та перемазали застиглі коржі масляним кремом, прикрасивши їх квітковим орнаментом. Автентичний торт робили з кеш’ю — кажуть, через те, що тоді нам їх надіслали з Індії в рамках партнерських відносин.
Сьогодні той самий торт можеш придбати у будь-якому супермаркеті. Та якщо ти все ще на Подолі і цінуєш креативні рішення — завітай до «Завертайла» та скуштуй фісташкову версію.
Київські котлети-2: Podil edition
І наостанок — їжа-легенда. Подільська котлета з цибулі. Її вигадали у голодні роки, коли хліба було мало, а м’яса ще менше. Фарш робили з цибулі, додавали туди змочену крайку хліба та трохи курятини «для запаху». Чи можна це сьогодні спробувати у якомусь закладі — сумніваємося. Та ти завжди можеш завітати на Житній за цибулею.
До речі, сьогодні Житній — не просто старий ринок, а крутий фуд-спот, над оновленням якого працює Євген Клопотенко. Тож радимо не ігнорувати події, які періодично там відбуваються. Ну і фермерські локальні продукти теж.
Бонус-трек для тих, хто на Лівому: легендарний фалафель «У Хасана» на Лісовій
Хасан з’явився у Києві ще у 90-ті, і спершу почав підкорювати жителів Шулявки незвичним тоді стрітфудом — фалафелем у батоні. «Я готую фалафель у батоні, тому що на моїй батьківщині в Іраку немає лаваша, тільки хліб, що дуже схожий на батон». З часом Хасан перемістився на Лісову, до того самого величезного секонд-хенду.
Сьогодні він працює вже не біля сешки, а на арт-заводі платформа. Та фалафель такий самий смачний. Радимо!
@queen_of_tasty Приїдеш до Хасана? #київ #україна #фалафель #фалафельухасана #їжа #food #ukraine #foodreview #kyiv
♬ Funky Town – The Dance Queen Group
P.S. Як провести день Києва автентично
Популярним варіантом сезонного дозвілля у Києві були пікніки. Так, міщани з Хрещатика здавали в оренду садиби «під пікнік». Мешканці Подолу ж полюбляли сади над річкою Глибочицею — в районі Щекавиці та Кудрявцю. «Золота молодь» Липок обирала виїзди у Вишгород, Кинь-Грусть на Пріорці, поблизу Видубицького монастиря та Голосієва.
І, звісно ж, ми не можемо не згадати «Шато-де-Флер» або, як ласкаво його називали кияни, «Шатішка» — міський парк на території сучасного стадіону «Динамо».
Тож збирай свій пікнік-кошик та прямуй струнким прогулянковим кроком святкувати День Києва автентично — на Щекавиці, Голосієво чи у найближчому сквері. Головне — зберігай чистоту та не забудь усе прибрати. До слова, раніше ми розповідали, як влаштувати zero-waste пікнік без сміття.
Бажаємо класного свята!
