Масляна чи Масниця

Українська назва цього свята — Масниця або Колодій. Назву «Масляна» використовували лише в північно-східних регіонах, близьких до Росії. Історик Сергій Білівненко розповів, що назва «Масляна» серед українців не була популярною.

Масниця — це українське свято на честь весняного пробудження природи, каже етнологиня Валентина Телеуця. Воно символізує прощання із зимою і холодами та зустріч весни й тепла. 

Проте не лише, додає дослідниця: «У прадавньому розумінні Колодій (інша назва свята Масниці) — це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю сонця».

Відповідно до Вікіпедії, ми нарахували 11: Масниця, Масляниця, Запусти, Пущення, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця.

Проте традиції святкування суттєво відрізняються від регіону до регіону, тож, ймовірно, варіантів назв може бути ще більше. Якщо знаєш такі — напиши про це в коментарях.

Зараз святкування Масниці триває тиждень. Проте до XV ст. її святкували три тижні, розповіла етнографка Галина Олійник.

Перший тиждень називався Всеїдним (М’ясопустом) — тоді готували дуже багато м’ясних страв. Далі йшов Переступний або Рябий тиждень, коли м’ясо можна було їсти лише в деякі «непісні» дні. Потім починалась Масляна — тоді можна було їсти лише рибу, яйця та молочні продукти. 

Далі наступає суворий Великий піст, що триває аж до Великодня. У піст навіть вечорниці не справляли.

Масниця — це свято, що зародилося в добу розквіту Трипільської культури, тобто ще до впровадження християнства на Київській Русі. Проте після 998 року цій події додали релігійного значення. 

Одразу після Масниці починається суворий Великий піст, що триває до Великодня. Оскільки дата Пасхи змінюється, тому і «плавають» дати проведення Масниці.

Традиційно на Масницю варили вареники. Етнографка Галина Олійник запевняє, що саме вареники з різними начинками були «зіркою» цього святкового періоду — їх варити протягом усього тижня, інколи по чотири рази на день.

Окрім цього готували й багато інших страв, у тому числі млинці. Проте вони були більше поширені в регіонах, що межують із Росією — на Сумщині та Чернігівщині. Водночас у західних регіонах була популярна страва під назвою «вергуни».

Масний — жирний, той, який містить багато жиру, масла, ситний. Ще може означати «родючий» (масний ґрунт) або «хтивий» (масний погляд).

Звідси й походить назва Масниця, пояснила науковиця Марина Аскурава: «В цей день споживали багато масної їжі. Це були сир, масло, вареники із сиром і маслом, звідси назва Масниця».

Млинці дійсно простіше готувати, аніж вареники. Проте завідувачка кафедри фольклористики Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка Олена Івановська каже, що причина в іншому. Традиція випікати млинці поширилась у радянський період, коли по всій його території проводили однакові свята. Це потрібно було, щоб стирати історичні відмінності етносів.

Слово «карнавал», адже воно походить від латинського carnem vale (м’ясо прощай). М’ясопуст — це перший із трьох тижнів святкування Масниці, розповів Сергій Білівненко.

Ймовірно, він виник тому, що холодильників не було, а температура на вулиці починала підвищуватися, тож запаси потрібно було доїсти до того, як вони зіпсуються.

Один із головних атрибутів свята Колодій — це, власне, дерев’яна колодка. Її прив’язували незаміжнім юнакам та дівчатам у «покарання» за те, що вони досі не створили сім’ю. 

Колодка могла бути як імітованою (тобто прив’язати могли тканину, хустинку чи стрічку) або справжня. У деяких регіонах була традиція приносити велику колоду до воріт сім’ї, що мала дорослих неодружених дітей — на знак «сорому». 

До речі, на це свято дівчата могли прив’язувати колодки хлопцям, що їм подобалися, щоб так виявити свою симпатію.

Від колодки обов’язково треба було відкупитися — наприклад, грошима чи горілкою.

Колодій був першим феміністичним святом українок, адже цього дня вони мали право вільно відвідувати шинок (тогочасний аналог сучасного бару) і це не впливало негативно на їхню репутацію та ставлення інших до них. В умовах тогочасного патріархального суспільства це було ковтком свободи.

З приходом свята жінки «просили» своїх чоловіків йти кудись із хати займатися своїми справами, а самі влаштовували «народження» Колодія — імітували процес підготовки до пологів, а потім сповивали обраний завчасно дерев’яний брусок як новонароджене немовля. Його прикрашали стрічками, розмальовували.

Потім народження Колодія святкували. Чоловіки приходили аж під вечір, після чого починались вечорниці, де всі пили наливки й розважалися. Це робили в понеділок. У вівторок колоду «хрестили», у середу святкували похрестини, у четвер Колодій «помирав», у п’ятницю його хоронили, а в суботу — оплакували.

В інших слов’ян теж є аналоги Масниці як свята весни, але під іншими іменами. Наприклад, у чехів це свято називається масопуст (masopust), у поляків — остатки (ostatki), у словенців — пуст (pust) тощо.