Що треба знати про 8 березня

Ні, День Матері в Україні офіційно відзначають у другу неділю травня. У 2024 році — це 12 травня.

8 березня — це Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Це затвердила своїм рішенням Генеральна асамблея ООН у 1977 році.

Правильна відповідь — в 1914 році.

У 1910 році на Другій міжнародній соціалістичній жіночій конференції в Копенгагені учасниці підтримали пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін та деяких інших активісток щорічно відзначати День боротьби за права жінок. Вони пропонували в цей день проводити демонстрації, щоби привертати увагу до захисту прав жінок.

Уперше у Європі Міжнародний жіночий день відзначили рік потому — 19 березня 1911 року. А на дату 8 березня ця подія перейшла в 1914 році, коли в низці країн одночасно відзначили Міжнародний день робітниць.

Ні. Боротьба за рівність почалась плюс-мінус у схожі періоди в різних країнах світу. Більшість жінок у різних країнах мали однакові проблеми: відсутність права голосу, гідних умов праці, неможливість навчатися у вишах тощо.

Вважається, що перші паростки зародження Міжнародного жіночого дня виникли через мітинги робітниць у Нью-Йорку, що проходили в перших числах березня 1857 року. Вони виступали проти 10-годинного робочого дня, вимагали гідних умов праці та заробітної плати на рівні з тією, що отримували чоловіки.

Ще через півстоліття, 8 березня 1908 року, у тому ж Нью-Йорку відбулася демонстрація «соціалістичних жінок». Вони вимагали права голосу, а також виступали проти важких умов праці та проти дитячої праці. Через це Соціалістична партія Америки оголосила 28 лютого Міжнародним днем жінок. Згодом ця дата поширилася світом і почала трансформуватися.

Як свято цей день почала позиціювати саме більшовицька комуністична партія. Вони принесли 8 березня в Радянську Україну у 1920-х роках, адже використовували ідеї рівності у власних інтересах: спершу вони закликали жінок пліч-о-пліч із чоловіками боротися проти царизму та капіталізму. Згодом риторика партії почала змінюватися: жінок закликали працювати на виробництвах і водночас займатися материнством і вихованням дітей. Радянська жінка не мала вибору бути або робітницею, або домогосподаркою — вона була змушена робити й те, й інше.

Пізніше через демографічну кризу, що виникла через Голодомор 1932–33 років та Другу світову війну, партія почала активно змінювати фокус на те, як важливо жінкам займатися материнством та народжувати дітей.

У 1966 році 8 березня як Міжнародний жіночий день став вихідним. Саме із цього часу він почав обростати тюльпанами, листівками та привітаннями. Так комуністична влада намагалась «розмити» у свідомості людей історію свята, щоб вони не згадували про дискримінацію жінок. Тож приблизно у 1970-х роках він «дійшов» до дитячих садків як «день мам». Так День боротьби за права жінок перетворився на свято весни й букетів.

Нею була Наталія Кобринська — письменниця та активістка. Вона заснувала Товариство руських жінок, яке боролося за рівні права та можливість здобувати освіту всім галичанкам. Історики називають «днем народження» українського фемінізму перші загальні збори товариства, які пройшли 8 грудня 1884 року.

До слова, три роки потому Наталія Кобринська та Олена Пчілка власним коштом видали перший жіночий альманах «Перший вінок» із творами різних авторок, чим навели шуму в письменницьких колах.

Пізніше Кобринська боролася за створення освітніх закладів для жінок та дитячих садків у сільських місцевостях.

У 1884 році в Києві курсистка вищих жіночих курсів Олена Доброграєва організувала жіночий гурток, розповіли на каналі «Реальна історія». Туди запрошували жінок з освітою. На цих курсах вони вивчали українську історію та творчість, штудіювали твори із соціальних та політичних питань.

Олена писала наукову роботу, про яку її керівник відгукувався дуже схвально. На жаль, закінчити і випустити її дівчині не судилося: мати Олени знайшла роботу і вирішила, що вона занадто «вільнодумна», тому спалила рукопис. Доброграєва не встигла підготувати новий варіант дослідження, бо невдовзі померла у віці 25 років від сухот.

Проте важливо, що жінки, яких вона гуртувала довкола себе та з якими разом навчалася, роз’їхалися різними куточками України, почали вчителювати та проводити просвітницьку діяльність на місцях.

Інший осередок фемінізму зародився в Івано-Франківську, який тоді називався Станіславом. Саме з нього почався шлях Наталії Бринської.

Першою була Швейцарія. Це сталося в 1865 році. Проте наступні 80 років жінки з вищою освітою продовжували дивувати.

У 2017 році група політичних активістів добилася скасування указу Міністерства охорони здоров’я № 256, який встановлював перелік із 450 професій, заборонених для жінок. Цей наказ ухвалили в 1993 році. Відповідно до нього жінки не могли працювати на ливарних роботах, у сфері металургії, електротехнічному й хімічному виробництвах, керувати літаком, бути машиністкою метро, водійкою автобусів, пожежницею.

Згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю, Міжнародний жіночий день має бути вихідним, проте під час дії воєнного стану українці не отримують додаткових вихідних, тому цьогоріч 8 березня — робочий день.

Цікавий факт: у 2023 році українців опитали, як вони ставляться до 8 березня і чи варто залишати його вихідним днем. Понад 60 % опитаних із 2,1 млн учасників висловилися «за», щоб зберегти вихідний.

Опитування 2021 року від Київського міжнародного інституту соціології каже, що найбільше на честь 8 березня жінки прагнуть отримати в подарунок від своїх близьких квіти, турботу й увагу, романтичну подорож, ювелірну прикрасу, романтичну вечерю та парфуми.

Свіжішої інформації нам знайти не вдалося, тож якщо знаєш про новіші дослідження — напиши про це в коментарях.