Як купують іспанці

Розповідаємо про шопінг-звички іспанців: що, де й коли вони купують та як заощаджують.

Ми поспілкувалися з двома українками, які живуть в Іспанії — дизайнеркою Лєрою та нашою колегою Валерією, котра відповідає за SMM у MAUDAU. Обидві вони вже понад рік у Валенсії, тож поділилися з нами найцікавішими фактами про рутину локалів, їх звички, шопінг та інші цікаві побутові штуки.

Що і як купують іспанці

Лєра: Зазвичай іспанці скупляються раз на тиждень. У неділю тут усе зачинено, тому в суботу вони ходять у Mercadona чи Consum — це великі супермаркети — і затарюються їжею та потрібними штуками на тиждень. Я теж так ходжу щосуботи.

@rooshome

Come shopping in my fave Spanish supermarket 😍🛒💖 obsessed with this place 👏 #groceryshopping #shopping #mercadona #supermarket #dayinthelife #spanishsupermarket #spanishcleaningproducts #shoppingvlog #holidayvlog

♬ original sound – Roo

Валерія: В іспанських магазинах можна знайти все, що тобі завгодно. Уся їжа тут дуже-дуже смачна, якісна, і дуже дешева. Можна купити класне натуральне вино за 1–2 євро.

Прикольні та дивні товари в Іспанії

Валерія: Про дивні штуки. У них тут продається варення з помідорів. Тобто не томатна паста, а саме варення, солодке. Ще вони сезонно продають цукерки із салом іберійської свині. Цукерки із салом! Важливо, що вони роблять помітну примітку про це на упаковці, щоб випадково вегетаріанці чи вегани не купили ці смаколики.

Тут багато дивних морепродуктів — безліч мушельок, риби, дуже дивних креветок і так далі. Є щось незвичне типу консервної картоплі, так, але чогось мега специфічного тут нема. Ще іспанці дуже люблять артишоки, які в нас майже не продаються, а ще козячий сир і молоко. 

Лєра: Тут можна легко знайти якісь прикольні продукти. Наприклад, дешеве хороше вино. За 2,5 євро можна купити щось дуже смачне і класне. Тут можна легко стати алкоголіком, але ніхто не буде тебе за це засуджувати (сміється — ред.). А от смачного сидру тут немає.

Можна знайти щось дивне, по типу консервованих сосисок, але не думаю, що таке є лише в Іспанії. Я їх, до речі, один раз купувала, спробувала — ну звичайні консервовані сосиски, нічого особливого. 

Ще у них є спеціальний хліб, який печуть із суміші тіста для хліба та круасанів. Ти коли його їси, то не до кінця розумієш, це все-таки хліб чи круасан. Це називається «круапап». Це дуже смачно.

Цікаве про іспанські супермаркети: коли ти хочеш узяти свіжу рибу, м’ясо чи сир — тобто щось, що людина повинна нарізати та віддати тобі — ти маєш зайняти електронну чергу, а потім сісти на спеціальний стільчик та зачекати, доки тобі підготують продукти.

Де купують іспанці

Валерія: В Іспанії є дешеві магазини, де роблять гуртові закупки — вони знаходяться за містом. Туди їздять ті, у кого є машина. Це спеціальні магазини low price. Є щось типу наших супермаркетів. Там продукти купують щоденно. Не раз помічала, що ввечері під закриття магазину полиці там майже пусті, хоча зранку — завжди наповнені свіжими, красивими продуктами. Тобто щодня іспанці розкуповують майже весь магазин.

Тут дуже багато ринків, базарів. У кожному районі є маркет, меркадо, типу як Бессарабка в Києві. Там завжди можна купити якісні фермерські продукти. Не завжди дешевше, але завжди класні.

Лєра: Є рибні базари, там можна купити тільки що виловлену рибу чи якісь морепродукти, але воно інколи дорожче, ніж у супермаркетах. Цікаво, що в супермаркетах нормальні овочі та фрукти, м’ясо. Моя мама, коли приїжджала в гості, казала, що тут дійсно хороша якість їжі, усе смачне, не пластикове.

Я казала, що в неділю тут завжди все зачинене, але буває і таке, що ти виходиш посеред тижня і все теж зачинене, бо, виявляється, у них якесь свято. В Іспанії дуже багато різних свят. Тому рятують магазини, які тримають сирійці або індуси. 

Як правило, це магазини з фруктами та овочами. Ще там можна купити якісь крупи, консерви. Ці магазинчики є майже на кожній вулиці і працюють вони щодня до глибокої ночі. Це дуже рятує, коли повертаєшся додому пізно, а все вже закрите — в Іспанії все зачиняється о 21:30.

Ще тут є прикольні автомати, де можна купити купу всього різного: воду, снеки, солодощі, презервативи, лубриканти, штуки для інтиму, табак, папір для самокруток і так далі.

Вітчизняні чи імпортні продукти

Лєра: Мені здається, що люди тут більше купують вітчизняні продукти, бо імпортного не так багато.

Хіба що в Іспанії багато ресторанів та магазинів, які відкривали китайці, бо тут була якась програма підтримки між країнами. Ці магазинчики — як Аліекспрес, тільки офлайн. Виглядає не дуже. Але багато іспанців ходять туди.

Валерія: Люди купують вітчизняні продукти. Імпорту дуже мало, тому що Іспанія сама якраз-таки експортерка багато чого. Місцеві підтримують своїх виробників.

Тут дуже рідко можна знайти щось типу класичного італійського парміджано чи моцарели. Вони тут не такі популярні, як в Україні. 

Вино зарубіжне ти взагалі майже не зустрінеш у супермаркетах. Якщо захочеш купити, наприклад, французьке — іди в спеціалізований магазин. А ще іспанці не люблять італійців, тому тут немає просеко, тільки кава.

Читай також: «Cheers! як у кіно: шампанське, просеко та інші ігристі»

Що їдять іспанці

Валерія: Іспанці дуже люблять поїсти. У них завжди є м’ясо, риба й багато овочів. На сніданок вони завжди їдять шматочок хлібчика з томатною пастою та каву. Вечеряють дуже пізно традиційними місцевими стравами або класичними європейськими. 

Хамон є усюди. Хамон — це святе. Наприклад, у луна-парку, де ми були, ми бачили лотерею, де розігрують хамон. 

У супермаркетах багато готової їжі. Класно, що тут є великий вибір продуктів для здорового харчування, без глютену, з додаванням протеїну, без цукру (у тому числі морозиво та йогурти). У цілому іспанці їдять дуже просто й смачно.

Лєра: Іспанці переважно харчуються вдома. Вони люблять харчуватися правильно. Наскільки я бачила, люди стежать за білками, жирами, вуглеводами, люблять рибу або м’ясо, овочі, фрукти. Хоча крім цього вони дуже люблять пити пивко. А ще ситну, важку їжу — спагеті, макарони, паею, піцу, лазанью, картоплю.

Хамон — це святе, що є вдома в кожного іспанця. Часто купують цілу ногу (вони коштують десь 100 євро), але вона така велика, що вистачає надовго. Вдома в іспанців завжди є овочі, фрукти. Вони люблять спагеті та рис, консервовані боби, сири. Завжди у них вдома буде декілька баночок пива, бо пиво — це свята вода в іспанців. Ну ще кава.

Що не їдять іспанці

Лєра: В Іспанії не продається свіжий буряк, тільки зварений і герметично запакований. Тому я не варю тут борщ.

Тут важко знайти нормальний чай. Їх тут взагалі немає. У супермаркетах продаються неякісні та несмачні. Знайти класний важко, хіба що в спеціалізованих магазинах. Він буде дорого коштувати — приблизно 20 євро за 100 г. Мені через це було складно, бо я чаї люблю — заварити собі чорний із бергамотом і випити з порцелянової чашечки. Мені навіть подруга з України привозила чай, так я за ним сумую. 

Ще тут є українські магазини. Вони не лише українські, там є і польські, і болгарські, і російські товари. У них можна знайти щось типу гречки, кабачкову ікру, наші вафельки, нормальний чай. Шкода, що там немає чипсів «Люкс» — я дуже за ними сумую. Тут є Lays, але немає моїх улюблених смаків — сметана з грибами, цибуля, краб.

Скільки іспанці витрачають на їжу в місяць

Валерія: Продукти тут дешевші, ніж в Україні. Думаю, що в них продуктовий набір так само стандартний, як у нас. Це м’ясо, овочі, риба, можливо, хліб, солодощі вони люблять. У середньому на такий набір витрачають 30–40 євро. Думаю, так само як в Україні, плюс-мінус на місяць на їжу потрібно до 600 євро. Це залежить від складу сім’ї та від магазину, куди ходити на шопінг.

Лєра: На продукти на тиждень я витрачаю приблизно 40 євро. Купую найчастіше огірки, помідори, авокадо, листя салату, м’ясо, курятину чи щось таке, моцареллу, фету, якісь смаколики. Звісно, можу щось докупляти протягом тижня. 

Як заощаджують іспанці

Валерія: Заощаджують на комуналці. Вони не вмикають опалення, не ходять надовго у душ, не включають кондиціонери навіть влітку — бо це дорого. У них побудовані квартири таким чином, щоби були протяги. 

Люди заощаджують на комуналці, але не жаліють кошти на посидіти в барі, у ресторанчику, зустрітися з друзями. І не шкодують грошей на вино, хамон, усе, що стосується смаколиків для душі. Це іспанці — у них у серці фієста й сієста.

Заощаджувати тут на повсякденних покупках можна по-різному. Наприклад:

• їздити за місто на гуртові закупи в спеціальних магазинах низьких цін,
• заощаджувати на пакуванні — брати продукти без упаковки,
• купувати овочі та фрукти не в супермаркетах, а в маленьких овочевих лавках чи на ринках.

Багато іспанців користуються знижковими дисконтними картами в магазинах. Система, думаю, така ж, як і в Україні. Чогось специфічного я не бачила.

Лєра: Щоб заощаджувати, можна відкрити карту в магазині Consume. По ній є товари тижня зі знижками. Тобто без картки ти платиш повну ціну, а з карткою — акційну. Щодо базарів, то там зазвичай такі ж ціни, як у супермаркетах.

@jenna.pry

sipped on a $14 sangria pitcher for lunch! so affordable here compared to Orlando 🇪🇸 #spaingrocerystore #valenciaspain

♬ BEST INTEREST – Tyler, The Creator

Коли найвигідніше купувати в Іспанії

Валерія: Найбільш вигідний період покупок — це, звісно, великі свята, Чорна п’ятниця. Завжди перед святами та в кінці сезонів тут великі знижки, роздають купу купонів у супермаркетах.

Тут постійно багато знижок і багато товарів можна купити значно дешевше, ніж в інших країнах, у тому числі в Україні. Наприклад у тій же Zara речі можна знайти за набагато нижчими цінами. 

Є low-price мережі, де завжди знижки та низькі ціни. В інших магазинах це може бути сезонно, або може перед святами, а свят тут дуже багато.

Лєра: Якщо заощаджувати не на продуктах, то найкращий час для шопінгу — Чорна П’ятниця. Я свій iPhone 13 купила за 600 євро, хоча до цього він коштував 850. На Чорну п’ятницю знижки усюди: і на техніку, і на одяг, побутові штуки, на товари для дому… на що завгодно, крім їжі.

Плюс, великі знижки можна спіймати ще двічі на рік: на початку літа (у кінці травня) та у вересні. Це час сезонних знижок все розпродають з -70 % від ціни. 

Етичний шопінг в Іспанії

Валерія: Тут багато всього етичного — веганської продукції, товарів для діабетиків. Під будь-який запит є продукція, тобто враховуються побажання і потреби майже всіх.

Проте Іспанія в цілому не така екологічна, як інші країни Європи. Пластикові пакети тут безплатні, бери скільки хочеш. Багато запакованих у целофан товарів — наприклад, огірки поштучно. Хоча багато людей тут користуються авоськами, багаторазовими пакетами.

Можливо тут є щось типу програм повернення пластику, але це не так популярно, як у тій же Німеччині, коли, назбирав пластику, закинув — і в тебе знижка в магазині.

Лєра: В Іспанії досить дорого вдягатися в секондах. Вони тут діляться на два типи: дешеві, де можна одяг брати хіба що на ганчірки, і відібраний вінтаж, який коштує як нова річ, а подекуди й дорожче. Тому одягатися в мас-маркеті тут дешевше, особливо, якщо потрапляти на знижки.

Водночас тут є сусідські барахолки, де продають купу всього різного: одяг, сумки, шурупи, шпателі. Там можна купити потрібні речі дуже дешево, а ще пошукати якийсь прикольний вінтаж — меблі, іграшки, фотоапарат, декор, що завгодно.

Скільки коштує жити в Іспанії

Валерія: Складно сказати. Середня зарплата в Іспанії по великих містах — від півтори до трьох тисяч євро. Більшість іспанців заробляють однаково, бо вони не хочуть переступати поріг оподаткування — від певної суми ти сплачуєш більше. Тільки власники бізнесу трошки по-іншому. 

Багато залежить від того, живеш ти у своєму житлі чи ні. На оренду за місяць у середньому потрібно півтори тисячі євро, плюс десь ще півтори тисячі євро на життя — на магазини, покупки. За три тисячі сім’ї з двох людей буде комфортно. На одного, можливо, потрібна менша сума.

Тобто це лайфстайл, коли ти не будеш на чомусь дуже сильно економити, недоїдати. У мене, наприклад, бюджет, що я за день можу витрачати не більше 20 євро. У них входить ходить їжа, усі дрібні та побутові покупки. Я намагаюся вкладатися цю цифру. 

Насправді мені здається, що в Україні так само. Ще часом мені здається, що Київ трішечки дорожчий, ніж Іспанія.

Чим життя і побут в Іспанії відрізняється від українського

Валерія: Я не бачила, щоб тут були додатки для порівняння цін. У цілому діджиталізація в Іспанії не сильна. Тут не поширений онлайн-шопінг та доставка продуктів — люди просто ходять у магазини.

Іспанці між собою люблять спілкуватися і байдуже, то касир у магазині, офіціант, поштар, поліцейський або паркувальник. Якщо ти знаєш іспанську, це може затягнутися. Наприклад, на касі вже черга, а там касирка мило спілкується з покупцем про погоду, сім’ю. І це нормально — усі будуть чекати.

В Іспанії не люблять, коли змінюють щось у їхніх правилах чи продуктах. Наприклад, якщо ти прийдеш у кафе й попросиш салат без огірків, або без того, на що в тебе алергія — тобі не підуть на зустріч. Вони можуть бути до тебе максимально friendly, але нічого змінювати вони не будуть. 

Іспанці дуже цінують свій час. Тому тут норма, якщо о 18:00 тебе припинять обслуговувати зі словами: «Я вже йду, бо тут сієста починається або в мене кінець робочого дня. Тому, будь ласка, на вихід і побачимося, маньяна, завтра».

Як на мене, Іспанці та українці дуже схожі між собою. Вони теж багато готують вдома.

Із цікавого: у них майже всіх вдома є спеціальна залізна таця з двома ручками, яка ставиться в духовку — у ній готують паелью, паея вона називається. Ці спеціальні сковорідки продаються майже всюди, вони бувають різних розмірів.

Лєра: Іспанці люблять вечеряти дуже пізно, наприклад, о дев’ятій-десятій вечора. Інколи це дуже важка їжа — паста чи паелья (паея), бутерброди, стейки, щось такого. Для них це нормально. Якщо іспанці тебе запрошують повечеряти, це буде не раніше дев’ятої.

Якщо ходити по Валенсії чи Барселоні, побачиш, що всі кав’ярні, кафешки, барчики, ресторани забиті людьми. Але насправді іспанці заощаджують, тому переважно харчуються вдома, а в заклади ходять відпочити з друзями чи родиною і замовляють там пиво, вино. До таких напоїв часто подають безплатні чипси чи горішки, тому такий відпочинок не коштує для них дорого — усього кілька євро.

У них прийнято не ходити в гості, тому вони частіше зустрічаються десь на нейтральній території — у закладах. Люди можуть сидіти за великим столом всією родиною і замовляти лише пиво та горішки.

У них є традиція, що популярна і серед старших людей, і серед молоді — збиратися разом і готувати вдома паея. Вони можуть робити це на даху, можуть біля дому, інколи можуть навіть перекрити вулицю, зібратися із сусідами та просто неба готувати та їсти. Для мене це дивно, бо я не бачила в Україні, щоб люди збиралися з друзями, разом готували каструлю борщу й потім його їли. А в них таке є.

Іспанці дуже-дуже сильно люблять пиво. Тобто о 12-й годині дня чи о першій, коли сієста, ти йдеш вулицею — це розпал робочого дня! — а дуже багато людей, які просто сидять і п’ють пиво чи вино й читають газети. Тут нікого не здивувати тим, що ти будеш пити пиво о 9-й ранку. І тебе ніхто не буде засуджувати.

Інколи, до речі, це допомагає продуктивності. Я вчора чи позавчора випила пива в обід, а потім так продуктивно працювала, що навіть задумалась — може вони і праві?

В Іспанії не залишають чайові. Якщо залишають, то це, скоріше за все, туристи.

Що для мене було неприємним… Коли ти в Україні приходиш у заклад, то відчуваєш, що люди хочуть, щоб ти знову прийшов до них. Наприклад, офіціант питає, чи все тобі подобається, тебе швидко обслуговують, беруть замовлення, швидко їх віддають.

В Іспанії це не працює навіть у МакДональдсі. Я приходжу туди й можу чекати хвилин 30, щоб мені видали мою їжу, хоча це фастфуд. 

Обслуговування тут зовсім не таке, як в Україні. Офіціант може просто кинути тобі прибори на стіл. Ти можеш чекати 30 хвилин, щоб тебе розрахували. І зробити зауваження не можна, бо ти будеш виглядати, як токсична й негативна людинка. 

В Іспанії немає моди сісти в кафе та працювати. Наприклад, Валенсія — це місто-мільйонник. За розміром вона може як Львів чи трішечки більша. Це третє за величиною місто в Іспанії. Воно зараз набирає популярності серед експатів та номадів. І на всю Валенсію є приблизно 5 кафешок, де ти можеш попрацювати з інтернетом. Ба більше: ти можеш посидіти там не більше, ніж півтори години — потім треба піти. Та й не всюди є Інтернет. Тому це екзотика.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Valery M (@vaaaleeryy_)

Напиши в коментарях, що було для тебе найцікавішим з історій дівчат, а також про шопінг у якій країні тобі хотілося б дізнатися в наступній статті.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про життя та шопінг у Канаді, Японії та Америці.