Розповідаємо, як культура метушні впливає на життя та стан здоров’я, і що із цим робити.
Уже багато десятиліть у світі процвітає культ «досягаторства», або ще це явище називають «культура метушні»: необхідно багато працювати, щоб стати успішним та мати фінансову свободу. В англійській мові є спеціальний термін для цього явища: grindset — це коли працюєш так, ніби ти залізна людина.
Прокидаєшся о 04:00 ранку, готуєш каву, вмикаєш ноут і занурюєшся в робочі справи з головою. Забуваєш поїсти, пропускаєш тусовки з друзями, майже не спілкуєшся з рідними, і принципово проти відпусток та вихідних, бо робота та кар’єра — найголовніше.
«Досягаторство» досить підступне, бо завжди є ще до чого прагнути: більше грошей, краща посада чи компанія, популярний проєкт та ще амбітніші плани щодо його розвитку.
Культура метушні: чи дійсно вона веде до успіху
Американські дослідники вважають, що цей культ виник у технологічних стартапах із Кремнієвої долини. А розповсюдився (сюрприз-сюрприз) — завдяки соціальним мережам. Хоча не всі обирають цей «шлях досягнень»: деякі люди відчувають, що це приносить шкоду та обирають інакший стиль життя.
Читати також: «Хто такі дівчата-равлики»
Багато людей прагнуть до успіху й часто він асоціюється з понаднормовою роботою та пошуком додаткового заробітку. Тож культура метушні стала дієвою схемою, щоб обміняти довгі години роботи в досягнення чогось значущого. Згідно з такою логікою, секрет успіху — просто працювати ще більше. А якщо думаєш, що вже працюєш на максимум, то працюй ще більше.
Експерти та дослідники цього феномену пишуть, що такий підхід насправді не працює.
Срнічек, дослідник із Кембриджського університету, пише, що культура метушні — це ідеологія, яку недобросовісні роботодавці використовують для виправдання понаднормової роботи й заохочують до неї. Цілеспрямовані співробітники вірять, що вони овертаймлять не тому, що їх змушують економічні обставини, атому, що вони активні та амбітні.
Але чи не краще знайти баланс між роботою та особистим життям?
Пандемія змінила культуру метушні
Успішні люди кажуть, що вони працюють не заради грошей, а мають потребу в самореалізації. Пандемія та карантин надали багатьом «досягаторам» час і простір для переосмислення балансу між роботою та особистим життям — і люди почали сприймати культуру метушні як щось виснажливе, а не помічне.
Ми раптом опинилися вдома, з вільним часом, який раніше витрачали на дорогу до офісу, на зустрічі та інші справи. І виявилося, що дійсно круто мати більше якісного спілкування з близькими та піклуватися про себе.
У США у 2022 році страхова компанія Prudential провела опитування 2000 працівників. Воно показало, що 70 % працівників надають перевагу особистому життю, а не роботі та кар’єрі. 20 % опитаних зазначили, що готові на зменшення зарплатні, якщо це дозволить підтримувати work-life balance. Люди більше не хочуть жити лише заради роботи. Вони хочуть жити повноцінним життям, де є місце і для роботи, і для відпочинку.
Також інші дослідження показують, що працівники тепер намагаються не витрачати всю свою енергію на роботу. Згідно з даними дослідження Gallup, яке провели серед 15 000 повно та частково зайнятих працівників США, залученість на роботі вперше за десятиліття зазнала щорічного зниження. Після кількох років поступового зростання вона зменшилась із 36 % у 2020 році до 34 % у 2021 році. Цей тренд продовжився у 2022 році — 32 % працівників, працюючих в організаціях, були зацікавлені у своїй роботі.
Усі ці тенденції свідчать про те, що ми припиняємо робити купу справ, які не мають значення, і натомість піклуємося про своє ментальне здоров’я та атмосферу на робочому місці. Уже зараз з’явилося розуміння того, що для успіху також потрібен творчий простір, відпочинок, ідеї та ресурс на їхню реалізацію.
Крім того, якщо раніше ми підбадьорювали одне одного слоганами культури метушні («через терни до зірок»), то зараз у соціальних мережах більш популярні слова розуміння та підтримки («тихіше їдеш — далі будеш»).
«Після Covid-19 люди почали відмовлятися від “досягаторства” — вони вже не готові працювати з тим, що не має сенсу й не готові повертатися в токсичні робочі умови. Вони чітко бачать, що культура метушні не приносить успіху», — каже Брукс Е Скотт, виконавчий коуч та експерт із міжособистісного спілкування.
Читати також: «Що таке повільний ранок»
Успіх — це не марафон, а спринт. Не можна постійно бігти на максимальній швидкості. Важливо знайти баланс, щоб жити довгим, щасливим і здоровим життям.
Проте, чи дійсно потрібні мільярди, якщо не можеш ними насолодитися — кожен вирішує сам.
