Розбираємося в тому, від чого накопичується втома, які це має наслідки та як із цим боротися.
У статті:
Відчуття втоми стало для багатьох щоденною рутиною. Дослідження показало, що 33 % британців відчувають втому половину всього часу! Що вже казати про українців, з постійними тривожними новинами та необхідністю продовжувати працювати попри все. Часто інтенсивніше, ніж у мирні часи.
Анна Катаріна Шаффнер — історик культури та коуч, що спеціалізується на вигоранні в книзі «Виснажені: А-Я для втомлених» досліджує те, як виснаження стало нашим постійним супутником та дає науково обґрунтовані поради, як впоратися зі стресом та видихнути. Ми зібрали основні тези в цьому матеріалі.
Професійне вигорання чи виснаження
Здається, що сучасна людина — перша, хто стикається з такою кількістю стресу: глобалізація, постійний інформаційний шум тощо. Та насправді, люди хвилювалися через надмірну втому та виснаження ще в стародавньому Китаї. Це було й лишається дуже поширеним явищем в усі часи та в усіх частинах світу.
А от вигорання — це синдромом із дуже конкретними та специфічними симптомами, який виокремили нещодавно. Вигорання визначають як часткову чи повну втрату працездатності, коли людина не може працювати через низький рівень енергії в поєднанні з «деперсоналізацію», що означає більш цинічне ставлення до людей, з якими ми працюємо, або організацій, для яких ми працюємо.
Якщо виснаження — це спектр, то вигорання знаходиться на гострому кінці спектра. Це 12 з 10 по шкалі втоми та дуже серйозний стан. Деякі люди з вигоранням можуть відчувати себе абсолютно недієздатними. Їхнє тіло каже «ні» й перестає функціонувати. Їм часто доводиться змінювати професію, і на відновлення можуть знадобитися роки.
Чому ми відчуваємо вигорання
Численні дослідження кажуть, що вигорання поширюється та зростає в усьому світі, у різноманітних професійних сферах. Частково — це наслідки підвищеної конкурентності в культурі праці, де компанії заохочували людей працювати більше заради бізнесу, не піклуючись про стан працівників.
Ще одна причина вигорання — ми ставимо роботу на центральне місце в житті та переоцінюємо її важливість в емоційному плані. І це не дивно, бо сьогодні ми очікуємо від роботи дуже багато: не просто дохід та стабільність, а ще статус, відчуття сенсу та мети, можливість реалізувати свій потенціал, команду однодумців, спільні цінності тощо.
@theintrovertedattorney When you can procrastinate literally anything… 😎 #introvertedattorney #millennialanxiety #lawyerhumor #corporatehumor #corporatetiktok #lawyertiktok #lawyerlife #lawyerproblems #workhumor #workanxiety #workproblems #procrastinating #procrastinate #procrastinator #workstressbelike
♬ Lord help my soul pls – Jordon | Trainee Lawyer
На додачу до цього, ми пустили роботу додому, у свою кухню, ванну та навіть ліжко. У минулому кордони між роботою та відпочинком були чіткішими, але тепер, завдяки сучасним технологіям, ми завжди на зв’язку: ми прокидаємось і одразу перевіряємо сповіщення та читаємо пошту під час сніданку. Буває важко відключитися від роботи в неробочий час, а це означає, що наші думки весь час крутяться навколо роботи.
Що призводить до вигорання
Дослідження показують, що першими шістьма причинами вигорання є:
- надмірне робоче навантаження,
- постійний контроль із боку керівництва,
- винагороди невідповідні досягненням,
- токсичний колектив,
- різні цінності,
- несправедливість.
«Фактор несправедливості, мабуть, найважливіший, з яким я стикаюся у своїх клієнтах», — каже Шаффнер. «Відсутність оцінки може спричинити розчарування у всій своїй роботі та втрату сенсу робити щось більш ніж на базовий мінімум, бо все одно цього не оцінять. Деякі дослідження показують, що відсутність оцінки може подвоїти ризик вигорання. Це пригнічує, тому що нам постійно вказують на наші недоліки, натомість багато менеджерів абсолютно забувають показувати команді, що людей цінують».
Як наше мислення впливає на стрес
Існує доведена кореляція між перфекціонізмом і виснаженням. Якщо ми маємо нереалістично високі очікування щодо того, що, на нашу думку, ми маємо досягти, і якщо ми дуже суворо оцінюємо свою роботу, у нас набагато більше шансів вигорати.
У багатьох людей є «внутрішній критик»: внутрішній голос, який сфокусований лише на наших недоліках та недопрацюваннях. А головне — внутрішній критик може дорікати нам за одну й ту саму помилку нескінченну кількість разів, тож найменший недолік у нашій роботі може пригнічувати нас ще дуже довгий час.
Щоб позбутися нав’язливих думок, спробуй називати свої почуття та перетворювати їх на корисні тези. Наприклад, згадав про помилку, яку зробив пів року тому. Зупинися і проговори всередині себе: «Я відчуваю розчарування через те, що пів року тому зробив (щось). Із цієї ситуації я зрозумів (що саме), тож більше я не повторю цю помилку».
Якщо тебе тривожить майбутнє: плани на день, як закрити пан на місяць тощо, радимо перетворити цю тривожність у план дій і прописати його. Наприклад, «Завтра мені треба зробити (перелічити)» або «щоб закрити місяць успішно, потрібно (перелік дій, що призведе до результату)».
Як впоратися з вигоранням
Якщо ти помітив перші симптоми вигорання, то перше, що потрібно зробити — провести повний чекап робочого режиму на цю мить. Скільки годин на день та днів на тиждень працюєш, скільки часу знаходишся онлайн, готовий відповісти на робочий дзвінок чи повідомлення, скільки часу думаєш про роботу?
Будь максимально чесним: якщо всю дорогу з офісу додому в голові прокручуєш перелік задач, запиши цей час у робочий.
Наступний крок — виявити зони, з яких можна прибрати роботу і прибрати її. Вимикати сповіщення після 7 вечора й до 10 ранку, слухати в машині подкаст на непрофесійну тематику, у першу чергу після пробудження не перевіряти сповіщення, а провітрити кімнату.
Коли ти вже оптимізував присутність роботи у твоєму житті, заповни вільний час тим, що допомагає розслабитися, перезавантажитися та наповнитися енергією: прогулянки, спорт, спілкування.
Гарною ідеєю буде завести хобі. Важливо, аби в цьому занятті не було конкурентної складової, чи намагання підвищити продуктивність. Єдиною метою хобі має бути задоволення і відчуття спокою.
