Що ми знаємо про День Святого Миколая

Так! Його звали Миколай Мирлікійський. За даними Вікіпедії він народився 15 березня 270 року в Римській імперії, а помер 6 грудня 343 року у 73-річному віці. За життя він був священником і єпископом. Мощі Миколая Чудотворця зберігаються в місті Барі в Італії.

Доказів про життя святого Миколая збереглося мало. Одні з небагатьох джерел — перекази Андрія Критського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.).

Чудотворцем його охрестили через те, що, за переказами, він здійснив багато чудес як при житті, так і після смерті: рятував потопельників, зцілював хворих, допомагав позбутися бідності.

Місто на хвилі Миколаїв отримало своє ім’я саме на честь Чудотворця. Миколай вважається покровителем моряків, адже існує версія, що він був мореплавцем або рибалкою. Проте більш ймовірно, що його родина, яка була заможною, мала певний стосунок до вилову риби.

Легенда розповідає, що після смерті батьків Миколай отримав великий спадок, який роздавав людям. Одного разу він дізнався про дуже бідну родину, де в чоловіка було троє доньок. Той не мав коштів, щоб забезпечити їх приданим, через що вони не могли вийти заміж. Чоловік не бачив іншого виходу, як віддати дівчат у будинок розпусти.

Тоді Миколай три ночі підряд анонімно підкидав цим дівчатам у відчинене вікно по мішечку золота — щоб кожній вистачило на придане. Завдяки цьому вони змогли вийти заміж та уникнути лихої долі.

Є кілька варіацій цієї легенди. Наприклад, в одній Миколай приносив золото три ночі підряд, а в іншій — три роки поспіль у ніч перед повноліттям кожної з дівчат.

Саме із цієї історії зародилася традиція в день вшанування Святого Миколая дарувати подарунки дітям і тим, хто цього потребує.

Проте є і інша версія. Суспільне розповідає, що традиція святкувати День святого Миколая з’явилася в середньовічній Німеччині, де батьки вночі підкладали дітям невеликі подарунки під подушку. Малечу запевняли, що це дари від Святого Миколая, щоб викликати у них гарне ставлення до релігійного персонажа. З Німеччини традиція розповсюдилася на сусідні країни, зокрема на Польщу, звідки, скоріше за все, і перейшла на Правобережну Україну, яка тоді перебувала в складі Речі Посполитої.

Ні. Діда Мороза вигадали в Російській імперії на основі історій та характеристик різних зимових духів і персонажів (включно з тим самим Святим Миколаєм). У СРСР новорічного діда використовували, щоб витіснити образ Миколая, адже радянська пропаганда виступала проти збереження будь-яких релігійних мотивів, які, тим більш, мали міцний зв’язок з українською культурою та звичаями.

Із західним різдвяним персонажем Миколай має більше спільного. Власне, образ Санта-Клауса побудований навколо образів Миколая Чудотворця, англійського Батька Різдва та нідерландського Сінтерклааса. За легендою, на Святвечір він приносить вихованим дітям іграшки та цукерки, а неслухняним — вуглинки.

Зимового Миколая (бо є ще Весняний) вважають заступником хліборобів, тож до свята обов’язково варили свіже пшеничне пиво, а ще готували кутю з пшениці і ячменю, сподіваючись, що святий допоможе виростити гарний урожай у прийдешньому році.

Читайте також: «Гід українським пивом»

Дітям дарували спеціальне печиво — «миколайчики». Якщо малеча була неслухняною, їй спершу показували різочку (лозу), а потім усе одно пригощали святковим смаколиком.

Ворожити на судженого прийнято в інші святкові дні — наприклад, у ніч на Андрія (30 листопада) або на Василя (1 січня).

Інші дві традиції — правда. Існують навіть приказки «На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі» та «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

Раніше українці святкували Миколая три дні й обов’язково співали колядки з іменем святого.

Молодь не обходилась без вечорниць. Там вони колядували й щедрували. Дослідники навіть зафіксували, що на Сумщині під час таких вечірок дівчата навчали хлопців колядувати, а юнаки давали їм за це гроші.

Тарас Чубай разом із гуртом «Плач Єремії» записали веселу святкову пісню «Миколай Бородатий» про День Миколая, Різдво, колядки та омріяний подарунок — гітару.