Розповідаємо, в чому різниця систем продажу вин “la place de Bordeaux” та “en primeur”. А також ділимось добіркою якісних вин з Бордо не за всі гроші світу.
У цій статті:
Трохи більше ніж половину вина з усім відомого регіону Бордо випивають самі французи, трохи менше — експортують у понад 170 країн. Чому така велика різниця між найдешевшим та дорогим цінником за пляшку? Здавалося б, одні й ті самі сорти, майже однаковий клімат, умови вирощування винограду, та й обладнання не чарівне у величних шато. Але вартість пляшки вина з Бордо відрізнятись може вельми істотно. Тож як формується ціна? Давайте розбиратися.
Також буде цікаво
Система продажу вин “la place de Bordeaux”
У Бордо є дві комерційні системи продажу вин:“la place de Bordeaux” та “en primeur”.
Я не знаю жодного бордоського шато, яке б продавало своє вино напряму безпосередньо супермаркету чи імпортеру, хоча декілька все-таки існують. Вина, які виходять під апеласьйонами Bordeaux AOC та Bordeaux Supérieur AOC у більшості борються за те, щоб продатися більше одного євро за літр балку (виноматеріалу). Для них існує система, яка називається “la place de Bordeaux”. Суть її в тому, що кожен виробник (хай то великий кооператив, який купує виноград у гроверів, чи шато, яке саме робить і бутилює вино) має такого собі брокера (у Франції їх називають куртьє).
Куртьє — це як рієлтор, який знаходить для виробника того, хто купить його вино. Той, хто купує, називається негоціантом (la négoce). А вже негоціант далі продає ці вина дистрибʼюторам, ритейлерам і т.д.
Як ви зрозуміли, на кожному етапі передачі вина в наступні руки береться комісія:
- куртьє приблизно 2%;
- негоціант — 15%;
- дистрибʼютор — своє;
- і далі магазин — вже своє.
Платите за оці всі передачі ви, шановні споживачі, адже кожен етап збільшує кінцеву вартість пляшки вина.
Ті, хто у Франції дуже добре вміють робити вино, не дуже вправно вміють його продавати, тому ця система існує вже багато років. Через негоціантів ллється приблизно 70% вина з Бордо. Тому моя порада вам: шукайте етикетки чи полиці із написом «власний імпорт», бо тут як мінімум на один крок є економія.
Ось вам коротесенька добірка не за всі гроші світу з прикладами вин з Бордо, що продаються за системою “la place de Bordeaux”:
- Chateau Mirefleurs 2018 Bordeaux Superieur — складне, збалансоване вино, в якому дерев’яні кедрові ноти підкреслюють смак червоних та чорних фруктів.
- Calvet Grande Reserve Metal — вино з Бордо, в якому ягоди та фрукти вдало відтіняються спеціями та прянощами.
- Clarendelle Bordeaux Rouge AOC 2016 — червоне сухе з відчутною кислотністю та бархатистими танінами.
- La Reserve du Chateau Bastian 2019 — вино з цікавими ванільно-деревними нотками та збалансованим смаком.
Особливості системи продажу вин “en primeur”
А що з тими 30%, які не торгуються на плас де Бордо (“la place de Bordeaux”)? А от що: вони дуже вельмишановні, класифіковані ще з минулого і позаминулого сторіччя, роблять вино вищої якості, мають власні виноградники, краще піклуються про виноград та про свою репутацію. Вони продають ф’ючерси — папери із правом власності на пляшки через пару років, коли вино буде бутильоване за фіксованою зараз ціною. Ця система називається “en primeur” (ан прімьор). Вона є також і в інших регіонах, але асоціюється здебільшого саме з Бордо.
Ці французькі вина продаються навесні наступного року за врожаєм (тобто саме зараз проходить оцей весь двіж). Але винце ще спочиває у барріках та не збирається потрапляти у пляшки ще пару років.
“Як же можна купувати вино, якщо не знаєш, яке воно?” — спитаєте ви й матимете рацію. Ця вся компанія класифікованих та вельмишановних шато відчиняє свої двері та запрошує всіх «торговців», критиків, журналістів, спеціалістів та панів з винної світової тусовки на дегустацію своєї продукції — прямо таки з барріків (бочок). Ці пани дегустують вино, роблять свої оцінки та прогнози. І десь у травні-червні шато визначаються з ціною на основі своєї репутації, класифікації та експертних оцінок, домовляються зі своїми негоціантами (так, тут теж не без них), запускають на продаж трохи ф’ючерсів і дивляться, як піде.
Ціна може (і буде) коригуватися (рости) в процесі. Потенційні покупці читають винну періодику, слухають своїх поважних сомельє та знайомих спеціалістів, дивляться на експертні рейтинги й оцінки та приймають рішення, що і по чому вони купуватимуть (робитимуть попереднє замовлення своєму «торговцю»).
Система продажу вин “en primeur” взяла початок після Другої Світової, коли у виноробів була криза і їм потрібні були гроші на відбудову свого бізнесу. Плюс для них тут у тому, що гроші вони отримують одразу, коли вино ще не готове.
Але знайте, що дуже «шукані» та величні вина вже мають свій розподіл по певним негоціантам. Тому їх не так легко купити у необхідній кількості. Через це негоціанти мають купувати й ті вінтажі, які не дуже вдалі, щоб зберегти гарні відносини з виробником та мати можливість придбати те, що їм треба. А кінцевий споживач може вирішити, коли саме йому вже пора забирати свої пляшки, бо зберігання вина вже входити в ціну.
Наприклад, ви купили шість ящиків шато Марго 2024. Ви можете забрати їх у 2035, коли вино коштуватиме вже не по 500 євро за пляшку, а по 1500 (якщо гарний рік, аде ми цього ще не знаємо). Або ж не чекати так довго, забрати у 2026 і витримувати десь в себе, бо вам так спокійніше.
Не всі величні шато продають вино таким способом та відкриті “en primeur”. Наприклад, шато Латур, який класифікований ще у 1855 як ТОП-5 виноробень регіону, і де я стажувалася у 2023, відмовився від цієї системи. Латур продає своє вино не раніше, ніж через 8 років після врожаю вже в пляшці, тоді як решта робить це вже через 2 роки. Та й кожен критик, винний експерт та сноб завжди тяжіє любовʼю саме до Латуру з усіх найкласифікованіших шато, бо Латур може жити довше всіх і навіть на десятому році після врожаю його пити зарано. Якби у світі залишилось одне єдине вино, яке я можу пити — це б був саме Латур. Але звісно, постає питання вартості.
Ось вам моя добірка якісних вин з Бордо, що продаються за системою “en primeur”. Вони не коштують декілька тисяч євро, як Латур чи Лафіт, але є дуже гарними у співвідношенні ціна-якість. Тож рекомендую спробувати наступні червоні сухі вина Бордо:
- Les Allees de Cantemerle 2019 — свіже вино з ароматами червоних ягід, спецій, акцентами чорної смородини та перцю.
- Calvet Collection St.Emilion Grand Cru AOC, в якому мигдаль та троянда доповнюють аромат та смак червоних фруктів.
- Saintayme Saint-Emilion Grand Cru 2017 — сухе вино з винограду Мерло. В ароматі відчувається шовковиця та шипшина, а смак сповнений стиглими фруктами.
- Les Charmes De Grand Corbin 2014 — насичене, збалансоване вино з Бордо, яке має цікаві фруктово-пряні акценти.
- Le Haut-Medoc de Lagrange 2015 — червоне сухе вино, в якому відчувається чорна вишня, ваніль та ожина. Смак витончений та м’який.
- Chateau Desmirail Margaux Denis Lurton 2017 — вино з Бордо, яке варто спробувати заради багатогранного аромату та цікавих смакових акордів.
Сподіваюсь, ця стаття допомогла вам краще розібратися в формуванні вартості вин З Бордо по системі продажу “la place de Bordeaux” та “en primeur”. А мої добірки цікавих пляшок полегшать вибір, яким французьким червоним сухим порадувати себе та близьких.
