Сомельє Марина Ревкова у своїй колонці на M Journal розповідає про класні варіанти вин до важливого свята.
У цій статті:
Домовмось замість слова «окрім» вживати «замість», бо кагор у звичайному уявленні простого пересічного громадянина — це зовсім не те, що треба пити.
Що треба знати про кагор
Справжній кагор (який французькою транскрипцією читається, як «Каор» — Cahors) — це червоне сухе дуже насичене й терпке вино, яке на 70 % складається із сорту винограду Мальбек. Це також назва невеликого французького містечка, яке знаходиться на півдні країни, де це вино й виробляють.
Чому в нас його сприймають лише як церковне? І чому саме Каор, а не, ось, наприклад, елегантний бургундський Піно Нуар чи луарський Каберне Фран? По-перше, до кінця 19 століття воно дуже добре почувалося в подорожах та чудово переживало довгий шлях від півдня франції через Британію й аж до наших, на жаль, сусідів. Усе тому, що високий рівень алкоголю, екстрактивних речовин, а також танінів давали вину можливість довго не псуватися.
Читай також: «7 дивних способів пити вино»
По-друге, сорт винограду Мальбек має дуже насичений, майже чорний колір, як і ще один сорт винограду, що використовують у каорі — Таннат. Це, до речі, один із найтерпкіших виноградів у світі. Тож саме через колір каору й дали визначення «чорна кров» та згодом стали ототожнювати з кров’ю Христа.
Проте той кагор, який можна знайти на полицях у супермаркетах за 40 гривень / пляшка — це зовсім інше. Цей напій зазвичай кріплять спиртом, при чому не завжди виноградним, або підвищують температуру виноматеріалу, чим вбиваючи всі аромати свіжих ягід, доводять його до джемовості та тону випічки.
Колись на пострадянському середовищі була навіть формула «ідеального кагору» — 16 на 16. Тобто 16 % алкоголю та 160 г цукру на літр. Тобто десертне кріплене вино. Не хочу навіть уявляти, який це жахливий вплив на організм людини.
Яке купити вино на Великдень
Зараз у трендах сухі вина з невеликим вмістом алкоголю. Проте я розумію, що люди чекали та витримували Великий піст не для того, щоб на Великдень пити фріуланський Піно Гріджо. Тим паче дуже часто Великдень нас застає десь на пікніках із шашликами, тому пити біле вино без контролю температури — таке собі задоволення.
Я пропоную підбірку вин до пасочок, які задовольнять потреби й любителів Кагору в класичному його розумінні й сухого некислого червоного ароматного винця.
Аналоги кагору
Перше й найближче по стилю до звичного нам кагору — це Примітиво ді Мандурія. Росте він в Апулії, на самому півдні Італії, і від того шаленого сонця та теплоти ніколи не буває кислим. Насичений, майже завжди з відчутним невисоким залишковим цукром, збалансований та вартий того, щоб ним розговітися. Ось ці пляшечки спробуйте:
Далі візьмемо трохи легшу Вальполічеллу Ріпасо — це вже північне італійське вино і воно буде майже завжди з меншим алкоголем та менш насичене, але все ще з невисокою кислотністю, бо його роблять із додаванням підвʼялених виноградних ягід.
Вино до пасочок
Для любителів солоденького: спробуй Він Санто — воно навіть за назвою більш святе, ніж кагор. Його роблять багато де, але Tenute Rossetti Il Nostro Vinsanto Del Chianti просто топ за співвідношенням ціна — якість.
Вино до м’яса на Великдень
До мʼясних страв на Великдень, щоб точно не помилитися, раджу не зраджувати святому постулату щодо червоного сухого. Це може бути недороге Кʼянті, свіже соковите Неббіоло з Пʼємонту або іспанська Менсія з невисокою кислотністю та тілом.
Вино до крашанок та свіжих овочів
От зі свіжими овочами, салатами та крашанками в нас є проблема. Ці продукти дуже важко поєднуються з вином і зазвичай навіть для професійного сомельє це справжній виклик — знайти та підібрати добру пару. Дехто зі світу вина називає яйця та свіжі овочі ворогами вина й дещо має рацію.
Та вже якщо дуже хочеться саме вина — то тут наша задача не створити, як то кажуть, третій смак і отримати нестриману насолоду від поєднання, а просто не зіпсувати смак жодного з інгредієнтів. Тож два найбезпечніші виходи із ситуації — це або якесь легеньке свіже розе з Провансу або простенький німецький Рислінг із невисоким залишковим цукром.
Вино до холодцю
Щодо холодцю, тим паче якщо він із хріном чи гірчицею — беззаперечно горілці тут програє навіть, хай простять мене боги, бургундський Піно Нуар. Проте такій гострій, складній із винної точки зору та специфічній страві на допомогу біжить ароматний тропічно-маракуєво-квітковий Гевюрцтрамінер із залишковим цукром або той самий Рислінг. Тут вино можна — і треба! — охолодити аж до 7–9 градусів. Так воно краще згладить гостроту на рецепторах.
Щасти та смачних пасочок!
