Розповідаємо про тонкощі виробництва саке — традиційного японського алкоголю. Які важливі етапи проходить напій, щоб радувати поціновувачів своїм смаком?
У цій статті:
Дехто думає про саке, що це горілка, й пити його можна тільки підігрітим. А тим часом традиційний японській напій класифікується за типами смаку, закваски, фільтрації тощо, буває елітним й, так би мовити, мас-маркет. І на всі ці характеристики впливає процес виробництва. Отже, що таке саке насправді та як його виготовляють?
Також буде цікаво
Саке — це традиційний японський алкоголь
Якщо зовсім просто, саке — це продукт бродіння рису у воді з додаванням закваски. Але, якби все було так примітивно, це був би звичайний самогон, а не знаменитий на весь світ напій й національне надбання Японії. Найперше, що кардинально відрізняє саке від іншого алкоголю, це унікальна технологія, зачатки якої відомі вже більше ніж 3000 років. Під час народження цього східного дива відбуваються одночасно два процеси: перетворення крохмалю на цукри та зброджування їх на спирт. Зазвичай, наприклад при виробництві горілки або пива, все відбувається поступово, ось чому саке — це щось особливе.
Складники, з яких виробляється напій:
- вода,
- рис,
- пліснява.
Розглянемо далі кожен з них детальніше, аби краще зрозуміти особливості японського саке.
Вода для саке
Вода береться не аби яка, а тільки з підвищеним вмістом калію, магнію та фосфору й бідна на залізо та марганець. Склад та кількість мінеральних солей безпосередньо впливають на якості майбутнього напою.
Рис для саке
Не думайте, що той рис, з якого роблять суші, підійде й для саке. Тут потрібні спеціальні сорти, які мають велике зерня та високу гігроскопічність, й саме це важливо для виробництва напою. Рис спеціально шліфують, видаляючи верхні шари зернин й залишаючи крохмальну серцевину, потім замочують у воді й пропарюють.
Пліснява у виробництві саке
Цікавинка в тому, що пліснява, або грибок чи кодзикін, виробляється з того ж таки рису. Його зволожують й викладають у приміщенні зі спеціальними умовами до появи цвілі. Для кожного сорту саке виробляють окремий вид грибка, який впливає на смак, додаючи йому різноманітні відтінки.
У наш час технологія приготування саке вдосконалена, частково автоматизована, не така важка й довготривала, як двісті років тому. Але є так звані бутикові сорти, виробники яких дотримуються старовинних правил, використовують ручну працю. Звичайно, готовий продукт виходить дорожчий, але й смак має вишуканіший.
Скільки градусів у саке
Міцність саке не перевищує 20, в середньому це 14–17 %. Все залежить від витримки продукту під час виробництва. До речі, однією з особливостей напою є те, що вік, зазвичай, не йде йому на користь, тому довго зберігати його не рекомендують.
Але скільки градусів у саке — не найважливіше. Головне — смак (умамі), який важко описати якимсь одним словом. Іноді він буває пікантним, насиченим, навіть м’ясним, ситним. Одні сорти характеризуються вершковими відтінками, інші — фруктовими. Є навіть умовне розділення на чоловічі з сухішим, грубішим смаком й жіночі, солодші, м’якіші. Можна навіть вибрати гострий саке, але обережно, не обпечіть язика.
Саке — цікавий та досить автентичний продукт, який цікаво продегустувати хоча б раз, щоб скласти власну думку. До речі, MJournal розповідав і про інший азійський алкоголь, який може стати цікавим особистим експериментом або ідеєю презенту. Тільки пам’ятай: все смачно в розумних кількостях, тож споживай відповідально.
